Зірвані фіалки не зів'януть ніколи. Не втратять вони ні смутку, ані краси. Мрій оберемок захований понад стовпами. Не видно і сонця через задумливі хмари, Що далі летать у легку далечинь. Ще ширше туманні розгорнуться брами. Дивлячись на лазурну безмежну гладінь, Не згуби ті бажання зорей на світанні, Що були із тобою під гомін видінь. Недосяжні вони, т » Continue Reading
Моя втома. Вона відвідує мене ізвечора. Тихо підкрадаючись, вона проникає у мою свідомість. Утома говорить пошепки: "Покинеш людей—покинеш й мене. Все стане добре, як зоря смеркне". Відповідаю: "Покинути справи й готуватись до сну? До сновидінь я точно не піду." Сутінки линуть. Світанок стає. Здається, що втома не скоро покине мене. » Continue Reading