Квіти журби

Зірвані фіалки не зів'януть ніколи. 

Не втратять вони ні смутку, ані краси. 

Мрій оберемок захований понад стовпами.

Не видно і сонця через задумливі хмари,

Що далі летать у легку далечинь.

Ще ширше туманні розгорнуться брами.

Дивлячись на лазурну безмежну гладінь,

Не згуби ті бажання зорей на світанні,

Що були із тобою під гомін видінь.

Недосяжні вони, та байдужість це гірша розрада. 

І десь там за обрієм совість страждально сконала. 

Все ж таки часу в нас дуже замало.

Для тебе й журба це найліпша розвага.