Моя втома

Моя втома. Вона відвідує мене ізвечора. Тихо підкрадаючись, вона проникає у мою свідомість. Утома говорить пошепки:

"Покинеш людей—покинеш й мене.

Все стане добре, як зоря смеркне".

Відповідаю:

"Покинути справи й готуватись до сну?

До сновидінь я точно не піду."

Сутінки линуть. Світанок стає.

Здається, що втома не скоро покине мене.